Ще туманяться золотом останні дні бабиного літа. Вітер зганяє до купи пожовтіле листя, а голубе небо вкривається сірими хмаринками, крізь які час від часу зринає сріблясте проміння сонця. Осінь…
І не дає спокою пам’ять. Та й чи маємо право забути свого вчителя, наставника, директора, колегу, зворушливий образ якої постає іноді в пам’яті? І дивись, розтривожена спогадами, вже мчить наша пам’ять у далекі роки.
Жовтень, 1925 рік. У пересічній сім’ї єлисеївців народжується – Ліда. Навчання у початковій школі, потім
...
Читати далі »