Сторінка музичного керівника

Інтеграція музичного мистецтва

у різні види діяльності дітей

Головна мета дошкільної освіти на сучасному етапі – створення сприятливих умов для особистісного становлення та творчої самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності, розвиток ціннісного ставлення до світу Природи, Культури, Людей, Самої Себе. У дітей досить рано з’являється свій “образ світу”. При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять.

Тому, у нашому дошкільному закладі активно використовуються інтегровані заняття в кожній віковій групі. На першому етапі впровадження таких занять в осітньо-виховний процес було проведено семінар, консультації, колективні перегляди. Проте й непорозумінь і плутанини щодо визначення цього виду заняття – забагато. З’ясуємо, що “інтеграція” – від лат. integratio – відновлення; integer – суцільний. Термін “інтеграція” в первісному значенні був пов’язаний із відновленням повноти, з об’єднанням у цілісність розрізнених елементів. Саме у значенні певної сторони процесу розвитку, як підвищення рівня організованості і цілісності системи дошкільної освіти, ми й будемо вживати термін “інтеграція”. Звернемо увагу саме на процесуальний характер інтеграції, яку не можна зводити лише до певного результату (інтегрованості), до стану упорядкованого функціонування частин цілого. Адже всі елементи, зокрема, можуть нормально функціонувати, навіть забезпечувати цілісність системи, але не забезпечувати якість. Ми дійшли до висновку, що інтеграція це процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату дошкільної освіти .

На нашу думку, інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:

- доступності;

- науковості;

- послідовності;

- системності;

- цілісності;

- логічності;

- вертикального тематизму.

Природно, що можна виділити і “принцип інтеграції”, який використовується науковцями як для побудови змісту, так і для розробки методики та технологій навчання і виховання. Цей принцип тісно пов’язаний із принципом розвивального навчання. Зазначимо, що однією з необхідних умов розливального навчання є його зміст, який будується шляхом сходження від абстрактного до конкретного. Але, щоб узагальнити зміст, дати його у цілісному вигляді, потрібно зінтегрувати матеріал навколо якоїсь основної ідеї, проблеми. Це допоможе дати дітям дошкільного віку спочатку загальне, цілісне уявлення про проблему, а потім її конкретизувати, уточнити, поглибити. Такий підхід відповідає і віковим особливостям дошколят. Саме знаходження психологічних і методичних засад інтеграції різних видів діяльності дитини, які збагачують її пізнавальний розвиток у взаємозв’язку з емоційним – є стрижневою проблемою сучасної дошкільної дидактики, яка намагається реалізувати принцип від загального до конкретного. В межах цього підходу досить важливою виступає “циклічність” пропонованого дитині змісту. Інтегративно-тематичний підхід забезпечує як змістовний, методичний, так і організаційний бік процесу навчання дітей дошкільного віку. Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме заняття (“інтегроване”), а навчальна тема, цикл, розділ, блок – (можлива інша назва, це – не суттєво) освітньої програми, тоді головним буде – ідея навчального компонента, тобто такі положення (поняття, закономірності, причинно - наслідкові зв’язки тощо), які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля.

Наш дошкільний навчальний заклад працює над єдиною науково-методичною темою «Естетичний розвиток дітей дошкільного віку засобами мистецтва». Для інтеграції в освітньо-виховний процес різних видів мистецтв, зокрема музичного необхідно створити відповідні умови: · - створення музичних ігорових зон у кожній групі; ·

- наявність технічних засобів навчання (музичних центрів) в кожній віковій групі; ·

- фонотеку музичних творів відповідно віковим особливостям дітей з урахуванням видів діяльності, режимних моментів, форм роботи з дітьми; ·

- достатня кількість музичних інструментів (виготовлення музичних інструментів з різноманітного матеріалу за методикою К. Орфа для розвитку творчих здібностей);

- зробити добірку картин художників, перелік творів письменників та композиторів. Створення зазначених умов дасть можливість залучати дітей до всіх видів музичної діяльності та відтворювати не тільки запропонований дорослими музичний і художній образ, але й прагнути до імпровізації, виявляти свою творчість.

Нема потреби зайвий раз доводити значення музики для естетичного виховання дітей. Між тим музичне мистецтво і мистецтво слова дуже тісно пов'язані. Музика письменниками теж сприймалася не тільки як "мистецтво звуків": література в свою чергу тягнулася до музики, як до втілення ідеального, прекрасного, як до морального камертону у різноманітті перехідних явищ життя. Ні для кого не буде новиною, що дуже багато віршів Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, О. Пушкіна, М. Лермонтова, С. Єсеніна, Г. Ахматової та інших перекладено на пісні, романси. Можна з впевненістю сказати, що музика допомагає розуміти літературу, а література, в свою чергу допомагає розуміти музику. Адже за допомогою музики легше розуміти саме внутрішній світ людини, який хотів передати автор.

З усною народною творчістю діти починають знайомитися вже з раннього віку. Усна народна творчість тісно переплітається з творами народної та класичної музики, народного образотворчого мистецтва, давньої архітектури. Діти ясельної групи розпочинають знайомство з народною творчістю у потішках, забавлянках, колисанках, а саме: «Ладусі- Ладусі», «Ой, баю, мій баю», «Люлі-люлі, полетіли гулі», « Гоп - гоп, ту-ту-ту…». У І молодшій групі інтеграція усної народної творчості із музичним мистецтвом продовжується і урізноманітнюється примовками для удосконалення голосового і слухового апарату дитини. Найбільш поширені такі: «Сорока - Ворона», «Равлику-Павлику», «Я - маленький хлопчик». У ІІ молодшій групі музичний репертуар ускладнюється жанровими формами, такими як: веснянки, щедрівки, колядки, заклички. У цьому віці діти виконують такі твори: «Щедрик – Ведрик», «Дударик», «Вийди, вийди, сонечко», «Колядниця». А для удосконалення орфоепічного слуху, що є дуже важливим для розвитку мовлення, працюємо над чистомовками « Диби - Диби», «Скоки – Скоки». У старшій групі діти, слухаючи твори світової класичної музики, вчаться аналізувати прослухане, визначати характер, динаміку, темпові особливості, жанр твору, створювати у своїй уяві образи казкових героїв, розповідати про свої переживання, почуття, які викликає музика, це в свою чергу розвиває творчість , фантазію, критичне і образне мислення, збагачує словниковий запас і розвиває мовлення дітей. З цією метою можна дати прослухати дітям невеликі симфонічні п'єси звернути увагу на те, що, навіть зображуючи природу, композитор прагнув передусім висловити почуття людини, її особисте ставлення до того чи іншого явища.

Музичним керівникам, які працюють за традиційними програмами можна порадити також творчо використовувати методику розкриття взаємозв'язків музики і живопису, запропоновану Д. Кабалевським. Орієнтиром послужать дві лінії, визначені темами : "Чи можемо ми побачити музику," та "Чи можемо ми почути живопис". Взагалі, діти з цікавістю ставляться до завдання уявити музику, якою " звучить" картина. Розглядаючи репродукцію картини А.Куїнджі "Хмарка", можна запропонувати дітям такі запитання та завдання: "Яка пора року зображена на картині?". Дати послухати "Облака" К.Дебюссі. «Яка мелодія, темп, динаміка?». Під розкрити ще один аспект органічного зв’язку музики і живопису - зображення процесу народження музики, її сприйняття. У картинах багатьох художників вдало висловлюється емоційний стан людини, яка творить музику. Наприклад, картина Л.Серветника "Пісня гір", В.Касіяна "Перебендя", М.Дерегуса "Народження пісні". Музичний керівник повинен постійно пам'ятати, що література й образотворче мистецтво мають допомагати збагачувати музичні враження дітей, виводити їх на нові рівні художнього узагальнення. Треба доносити до дітей, що живопис, як і музика, здатний розкривати складний світ людських почуттів, переживань.

Дуже важливо усвідомлювати, що співпраця вихователя і музичного керівника має дуже велике значення, адже від того, наскільки налагоджений зв'язок взаєморозуміння між вихователем та музичним керівником залежить успішне досягнення мети, а це в свою чергу надає можливість підвищити якість освітньо-виховного процесу. Якщо заняття проходять у системі, ця робота приносить відчутні результати в розвитку не тільки з музичної діяльності , а і всебічно розвиває дитину. Якщо такі інтегровані заняття змістовні, цілеспрямовані, то вносять у звичайний хід життя дошкільників новизну, допомагають дітям емоційно і системно сприйняти навколишній світ. Проводити такі заняття може як один вихователь, так і разом з музичним керівником, з керівником образотворчого мистецтва, інструктор з фізичного виховання. Досвід таких занять переконує в тому, що вони зменшують перевантаження, сприяють вихованню, інтересу до навчання.

Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного. Найефективніше музично-естетичне виховання здійснюється в процесі практичної діяльності дітей. Згідно з вченнями І. П. Павлова, рухові навички належать до тих, що створюються найраніше і найлегше. Розвиток дитини йде як по лінії оволодіння новими, більш складними рухами та комбінаціями, так і по лінії постійного їх вдосконалення – вони стають точними, більш вправними і координованими. Любов до спорту необхідно прищеплювати з раннього дитинства. За час перебування в школі молодші школярі проходять великий шлях щодо розвитку своїх рухів. В цьому віці формуються засади подальшого фізичного вдосконалення, поглиблюється інтерес до занять рухливими видами діяльності, але лише за тієї умови, що педагогічний процес буде організовано правильно, діти будуть рости здоровими, веселими і бадьорими. Важливим засобом розвитку рухової діяльності учнів виступає заняття хореографією. Зародження танцювальних рухів сягає в сиву давнину. Людина при виконанні первісних трудових рухів починала поступово опановувати деякі ритмічні елементи, які б імітували робочий процес. Згодом ці рухи набувають не утилітарного, а художньо-естетичного призначення, і в зв’язку з цим стають більш чітко організованими, відповідно до певного темпоритму. Отже, характерною відмінністю хореографічного руху від побутового руху є його своєрідна спрямованість до художності. Дієвість танцювальних рухів чи їх форм можна збагнути лише в певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвиткові твору . Заняття рухами, поряд з вивченням музики, є вагомим засобом музичного виховання. Згадаємо слова Р. Вагнера в статті «Мистецтво майбутнього» про те, що висхідною підйому всезагального єдиного мистецтва буде, те, що служить основою для всякого істинного мистецтва: пластичний рух тіла представлений музичним ритмом. Музика і рух – такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку . Рухи полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Розвиток рухових навичок відбувається одночасно з розвитком мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки.

Консультація для батьків №1

«Створюємо родиною музичні творчі казки»

Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком, ця здібність згаса.

Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік, люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішамметалофону перетвориться на падіння зірки, а стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами.Замість бубна та металофону можно використовувати предмети, які знаходяться на вашій кухні, або інші дитячі музичні інструменти. Не треба розмовляти словами, просто «розповідайте» бубном або металофоном щось дитині, а вона нехай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім дитина розкаже вам, про що ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчиться слухати і чути. Нехай це тільки начальні враження про можливості музики, пізніше фантазія підкаже йому,що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.

Консультація для батьків №2

«Створюємо родиною музичні творчі казки»

Шановні батьки, прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казкотерапию дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, які є назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казкотворення залучаться найстарші члени родини – бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

Казка «Про високі та низькі звуки»

За синіми морями, за дрімучими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна. Правили країною Музичний король та принцеса Акизум. Жили вони в чудовому сонячному палаці, який з усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи – це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало її.

(До консультації додається музичний супровід)

Саме тоді, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо-високо, і виводили свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка, навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно.

Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

Консультація для батьків №3

«Створюємо родиною музичні творчі казки»

Казка «Як виникли ноти?»

Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти.

Казка «Де живуть ноти?»

Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісню дощику та дзвін краплин.

№2

– Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце. – Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли цю музику? Може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але ж звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки? Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту. А звуків всього сім – ціла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно й буває в сім’ї.

І розлетілися звуки-ноти по гілочках. Першою, від самого сонечка, прилетіла сонячна нота Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка Мі, на першій. Фантастична нота Фа поселилася між ними.

Вони весело розмовляли між собою музичною мовою. Прислухаємося? (Звучить пісенька, яка складається з цих трьох нот). Незабаром прилетіли ще дві подружки – вони не дуже любили жару і захотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота Ре. А скромній і добрій ноті До, місце на гілочці не вистачило.

– Що ж робити?, – подумало деревце. - Як знайти місце для доброї ноти?

Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.

– Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.

Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримав гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показував, куди сідати усім нотам. Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук-ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях.

Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний Ля та самостійний Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись подалі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась. Лагідний звук Ля вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті Сі. І зажили ноти - подружки дружно.

Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство? Ось послухайте.

Прилетіла нота До, опустилася в гніздо.

Бачить в кухні ноту Ре, котра п’є яйце сире.

У світлиці нота Мі розважається з дітьми

На балконі нота Фа, диригує: – Раз – і два!

Біля неї нота Соль ремонтує парасоль.

А весела нота Ля примовляє: – Тра – ля – ля!

Замахала нота Сі, враз притихли голоси.

І сказала ноті До: – Покидаємо гніздо,

Посідаємо на дроти і по черзі з висоти

Заспіваємо усі: До, Ре, Мі, Фа,Соль, Ля, Сі.

№3

Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки.

Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль.

І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику.