Ще туманяться золотом останні дні бабиного літа. Вітер зганяє до купи пожовтіле листя, а голубе небо вкривається сірими хмаринками, крізь які час від часу зринає сріблясте проміння сонця. Осінь…

   І не дає спокою пам’ять. Та й чи маємо право забути свого вчителя, наставника, директора, колегу, зворушливий образ якої постає іноді в пам’яті? І дивись, розтривожена спогадами, вже мчить наша пам’ять у далекі роки.

   Жовтень, 1925 рік. У пересічній сім’ї єлисеївців народжується – Ліда. Навчання у початковій школі, потім у восьмирічній.

    Вісімнадцятирічна дівчина віддавала своє вміння, ніжність бійцям, бо працювала санітаркою в Єлисеївському госпіталі. Дуже хотіла стати вчителем. Але йшла війна. У 1945 році вступила до Єнакієвського педагогічного училища. Після його закінчення працює в м. Харцизьку. Потім доля закидає молоду українку до Рязанської області. Там Ліда працює вчителем початкових класів. А душа рвалась додому, в рідне село Єлисеївку, котре майже не щодня снилося їй. 1952 року доля змилувалась над дівчиною. Вона повертається в село і працює вчителем-філологом.

   Тепер вона Лідія Юхимівна. Здобуває, плідно працюючи, вищу освіту в Запорізькому педагогічному інституті. Загартована життям, здобувши немалий досвід, Лідія Юхимівна Білоусова віддає себе роботі, є зразком людської гідності, добропорядності.

   На уроки Лідії Юхимівни хотілося йти, хотілося, щоб урок  ніколи не закінчувався. Як вона читала поезії! Як проживала долі героїв української прози! Як програвала жіночі ролі драматичних творів!

   Завжди організована, в міру строга, весела і життєрадісна, віддавала себе учительській роботі! Високе почуття кохання торкнулося Вчителя. Поєдналися серця Лідії Юхимівни і Григорія Івановича.

   Мудра жінка змогла поєднати у своїй великій душі кохання і любов. Створила міцну сім’єю, виховавши разом зі своєю половинкою трьох дітей: Федю, Раїсу, Сашу. Зараз сім’я Лідії Юхимівни багато чисельна: внуки, правнуки. Вони люблять, цінять, поважають маму, бабусю, прабабусю.

   Із 1967 по 1982 рік Лідія Юхимівна – директор Єлисеївської середньої школи. Вона – зразок людської гідності, принциповий, талановитий, чуйний, толерантний керівник. Із радістю і горем, удачами і невдачами йшли до неї. І завжди одержували  підтримку, розраду і пораду.

   Ми любили і поважали свого директора за чуйне ставлення до колег, учнів, батьків, за велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм. Скільки сил віддала Лідія Юхимівна, щоб у селі була нова школа! Всі єлисеївці вдячні директору – на високому пагорбі виросла двоповерхова світла будова.

   І знову осінь. Жовтень 2015 року…Літає павутинками бабине літо…Дев’яноста осінь Людини  великої душі – Білоусової Лідії Юхимівни.

   Дорога  й незабутня наша Вчителько! Колего! Ви навчили нас людині серце віддавати, навчили йти гідно по життю.

   Хай  Вам стелиться мирний, спокійний життєвий шлях! Хай дім Ваш буде багатий на радісний сміх дітвори і здоровий спокій! Хай повага, теплота і щедра турбота близьких постійно панує з Вами!